Перейти до панелі інструментів

Психологічний вплив сім’ї на розвиток дитини.

Не виникає сумнівів, що розвиток особистості дитини в сучасній сім’ї не втрачає гострої актуальності. Традиційно родина – головний інститут виховання. Те, що людина здобуває в сім’ї, вона зберігає протягом всього наступного життя. Важливість родини обумовлена тим, що в ній людина перебуває протягом значної частини свого життя.

У процесі близьких відносин з матір’ю, батьком, братами, сестрами, дідусями, бабусями й іншими родичами в дитини з перших днів життя починає формуватися структура особистості.

У родині формується особистість не тільки дитини, але і його батьків. Виховання дітей збагачує особистість дорослої людини, підсилює його соціальний досвід. Найчастіше це відбувається в батьків несвідомо, але останнім часом можуть зустрічатися молоді батьки, що свідомо виховують також і себе.

Виховання – це творчий пошук, який не терпить бездумності та поспішних рішень. Уміння розуміти дитину, її стан і мотиви поведінки дозволяють найбільш правильно визначати відповідний підхід до неї. У будь – яких складних педагогічних ситуаціях батьки повинні рахуватися з почуттям маленької людини, бачити в ній особистість, прагнути до взаєморозуміння, яке побудоване на повазі й довірі справедливості в оцінці вчинків дітей, у своїх вимогах залишатися завжди доброзичливим.

Часто кажуть: «Діти – дзеркало батьків» або «Які батьки, такі й діти”, «Яблуко не далеко падає від яблуні» і так далі. Звідси й висновок: все, що ми бачимо в дитині, вона переймає в першу чергу від своїх батьків. Якщо батьки добрі, чуйні, уважні, живуть широкими суспільними інтересами, а сімейний колектив об’єднаний спільними трудовими обов’язками, то така сім’я позитивно впливає на виховання дітей. Якщо ж навпаки, вони ведуть неправильний спосіб життя, сім’я замкнута або кожен член її живе своїм життям, то в такій сім’ї дитина росте егоїстом і нічого доброго не може навчитися.

Практичні психологи КУ “Новоселицький інклюзивно-ресурсний центр” до «Міжнародного дня сім’ї», який визначається 15 травня підготували до уваги батьків наступні рекомендації щодо виховання щасливої дитини, отже:

1. Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право вибору.

2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.

3. Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її всією родиною за будь- яких обставин.

4. Не бійтеся «залюбити» своє маля: саджайте його собі на коліна, дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.

5. Обираючи знаряддя виховного впливу, батькам необхідно звертати увагу на ласки та заохочення, а не на покарання та осуд.

6. Намагайтеся щоб ваша любов не перетворювалась на вседозволеність та бездоганність. Все має свої межі. Встановіть чітко дозволені речі (бажано, щоб заборон було небагато – лише найголовніші). Неухильно дотримуйтесь встановлених вами заборон і дозволів.

7. Ніколи не давайте дитині особових негативних оцінювальних суджень: «ти поганий», «ти брехливий», «ти злий». Оцінювати треба лише вчинок. Треба казати: «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший, розумний хлопчик (дівчинка) і надалі не повинен такого робити».

8. Намагайтеся впливати на дитину проханням – це найефективніший спосіб давати їй інструкцію. І тільки в разі відвертого непослуху батьки можуть думати про покарання. Цілком зрозуміло, що воно має відповідати вчинку, а дитина має розуміти, за що її покарали. Батьки самі вирішують , як покарати, але майте на увазі, що фізичне покарання- найтяжчий за своїми наслідками спосіб покарання.
Дитина повинна боятися не так покарання, як того, що вона може прикро вразити і розчарувати вас.

9. Покараний – вибачений. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи жодного слова! Покарання не повинно сприйматися дитиною, як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

Завжди пам’ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля. Тож давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з новими речами разом з ними.

З повагою, 

практичні психологи КУ «НІРЦ»
Жанна Єремія
Міхаєла Зелена

Please follow and like us: