“А коли вже потрібно починати займатися з дитиною?” – це одне з найчастіших запитань, яке батьки ставлять психологу. “Чи потрібно чекати дитячого садка? Підготовки до школи? Чи, можливо, перших труднощів у навчанні?” Насправді відповідь проста: розвиток когнітивної та емоційної сфери починається від народження. Але це зовсім не означає, що маленьку дитину потрібно садити за стіл чи парту та виконувати з нею «розвиваючі завдання».
Дитина розвивається насамперед через спілкування, гру, рух, дослідження світу та взаємодію з дорослими.
Що таке когнітивна сфера? Когнітивна сфера – це пізнавальні психічні процеси, які допомагають дитині сприймати та пізнавати світ. До неї належать: увага; пам’ять; сприймання; мислення; уява; мовлення; здатність аналізувати та порівнювати; формування навичок планування й розв’язування простих завдань.
Наприклад, коли дитина складає пазл, шукає заховану іграшку, сортує предмети за кольором, слухає казку або придумує сюжет гри, вона розвиває свої пізнавальні процеси. І для цього не обов’язково купувати дорогі розвиваючі іграшки. Повсякденне життя дає безліч можливостей для розвитку.
«Знайди однакові шкарпетки», «порахуй яблука», «що змінилося на столі?», «придумай, що буде далі в казці», «як можна дістати іграшку?», – ці звичайні побутові ситуації або завдання можуть стати маленькими вправами для мозку.
А що таке емоційна сфера? Емоційний розвиток, це не просто вміння називати емоції. Це поступове формування здатності: розпізнавати власні емоції; розуміти емоції інших людей; виражати свої почуття прийнятним способом; переживати розчарування та невдачі; просити про допомогу; чекати своєї черги; домовлятися; поступово контролювати свої реакції; будувати стосунки з іншими.
Важливо пам’ятати: дитина не народжується з готовою емоційною саморегуляцією. Маленька дитина не може просто «взяти себе в руки», заспокоїтися чи пояснити словами, що з нею відбувається. Спочатку вона вчиться регулювати свої емоції разом із дорослим, а вже згодом, самостійно.
Тому замість: «Не плач!» можна сказати: «Я бачу, що ти засмучений. Тобі зараз важко. Я поруч». Так ми не просто заспокоюємо дитину, ми допомагаємо їй навчитися розуміти власні емоції.
Коли ж починати? Не потрібно чекати певного віку. У кожному віковому періоді завдання розвитку будуть різними.
Ранній вік. Найважливіше це безпечна прив’язаність, контакт із дорослим, мовлення, сенсорний досвід, рух та дослідження навколишнього світу. Говоріть із дитиною, називайте предмети та емоції, співайте, читайте, грайтеся, дозволяйте безпечно досліджувати світ.
Дошкільний вік. Акцент поступово зміщується на розвиток уваги, пам’яті, мислення, мовлення, уяви, самостійності та емоційної регуляції. Саме гра залишається одним із найкращих способів навчання. Через сюжетно-рольові ігри дитина вчиться домовлятися, чекати, дотримуватися правил, розуміти інших і проживати різні емоції.
Молодший шкільний вік. Дитині стає важливою здатність довше утримувати увагу, планувати свої дії, контролювати поведінку, працювати за інструкцією, долати труднощі та приймати помилки. І тут важливо не лише «підтягувати навчання». Іноді дитині потрібна допомога не з читанням чи математикою, а з увагою, саморегуляцією, мотивацією, тривожністю або взаємодією з однолітками.
А якщо дитині вже важко? Не варто чекати фрази: «Переросте».
Якщо ви помічаєте, що дитині систематично складно:
– концентрувати увагу;
– запам’ятовувати інформацію;
– виконувати прості інструкції;
– переключатися між завданнями;
– контролювати емоції;
– взаємодіяти з іншими дітьми;
– приймати правила та обмеження;
– справлятися зі змінами;
– висловлювати свої потреби словами –
варто звернутися до фахівця та з’ясувати, якої саме підтримки потребує дитина. Звернення до психолога це не «ярлик» і не означає, що з дитиною щось не так. Навпаки, це можливість вчасно помітити потребу та допомогти дитині розвивати сильні сторони.
Найголовніше для батьків: розвиток дитини це не гонка. Не потрібно, щоб у три роки вона знала весь алфавіт, у чотири читала, а в п’ять розв’язувала завдання для першого класу. Набагато важливіше, щоб дитина поступово навчалася: думати, цікавитися, пробувати, помилятися, просити про допомогу, розуміти свої емоції та взаємодіяти з іншими.
І найкраще середовище для цього не лише спеціальні заняття, а і щоденне життя поруч із дорослим, який бачить дитину, чує її та підтримує. Адже когнітивний та емоційний розвиток не починається зі шкільної парти, він починається зі щоденної взаємодії з дитиною.
А якщо у вас виникають сумніви щодо розвитку вашої дитини не бійтеся запитувати й звертатися по допомогу. Чим раніше ми помічаємо потребу в підтримці, тим більше можливостей допомогти дитині маємо.
