Правильне мовлення неможливе без сформованого мовленнєвого дихання. Саме дихання забезпечує силу голосу, його плавність, інтонаційну виразність та чіткість звуковимови. У практиці логопеда дихальні вправи є важливою складовою корекційно-розвиткової роботи.
Чому дихання таке важливе для мовлення?
Фізіологічне дихання і мовленнєве дихання відрізняються. Під час звичайного дихання вдих і видих приблизно однакові за тривалістю. У мовленні ж вдих короткий і глибокий, а видих – тривалий, контрольований і рівномірний. Саме на видиху утворюються звуки мовлення.
Найбільш фізіологічним і ефективним для мовлення є діафрагмальне дихання. Під час такого дихання активно працює діафрагма – м’яз, що відділяє грудну порожнину від черевної.
Ознаки правильного діафрагмального дихання:
• при вдиху піднімається живіт, а не плечі;
• плечі залишаються нерухомими;
• видих повільний і контрольований.
Формування діафрагмального дихання сприяє:
• збільшенню об’єму повітря, що використовується для мовлення;
• розвитку сили та тривалості видиху;
• стабілізації голосу;
• покращенню чіткості звуковимови.
Таким чином, формування правильного мовленнєвого дихання є необхідною передумовою ефективної логопедичної роботи. Розвиток діафрагмального дихання, вміння здійснювати короткий носовий вдих і тривалий, контрольований ротовий видих потребує систематичного тренування. З цією метою у практиці логопеда використовуються спеціальні дихальні вправи, які виконуються в ігровій формі та відповідають віковим можливостям дитини.
Нижче наведено приклади вправ, які використовуються в корекційно-розвитковій роботі і допомагають підготувати мовленнєвий апарат дитини до правильного мовлення:
Дихальна вправа «Здуй пір’їнку»
Дитині пропонується здувати легку пір’їнку з долоні або утримувати її в повітрі якомога довше. Важливо, щоб вдих здійснювався через ніс, а видих був повільним і контрольованим. Вправа розвиває силу видиху та вміння регулювати його інтенсивність.
Дихальна вправа «Бульбашки»
У склянку з водою опускається трубочка. Дитина робить глибокий вдих носом і повільно видихає через трубочку, утворюючи рівномірні бульбашки. Важливо контролювати, щоб плечі залишалися нерухомими, а видих був без різких поштовхів. Вправа сприяє формуванню плавного мовлення та розвитку дихальної витривалості.
Дихальна вправа «Фокус»
Рот привідкритий. Губи розтягнуті в посмішці. Язик розслаблений, у формі «лопатки» лежить на нижній губі. На кінчик язика кладеться вузька паперова смужка. Після вдиху носом дитина плавно видихає, намагаючись здути смужку вперед. Вправа є особливо ефективною на етапі постановки свистячих і шиплячих звуків.
Дихальна вправа «Мильні бульбашки»
Для цієї вправи нам знадобляться звичайні мильні бульбашки. Дитина робить спокійний вдих носом і повільно видихає, надуваючи мильні бульбашки. Завдання — утворити велику бульбашку або кілька маленьких, регулюючи силу повітряного струменя. Вправа поєднує корекційний ефект із високою мотивацією дитини.
Дихальна вправа «Повітряні кульки»
Вправу проводять із надувною кулькою. Дитина робить глибокий вдих через ніс, після цього вона повільно та рівномірно видихає повітря в кульку. За потреби дозволяється кілька підходів для поступового надування кульки. На початковому етапі дитина може лише намагатися надути кульку, оскільки ця вправа потребує достатньої сили видиху. У такому випадку важливим є сам процес тренування, а не кінцевий результат.
Систематичне використання дихальних вправ у поєднанні з артикуляційною гімнастикою та фонетичною роботою підвищує ефективність корекційного процесу. Важливо, щоб вправи виконувалися регулярно, у спокійній атмосфері та з урахуванням індивідуальних особливостей дитини.
Таким чином, формування мовленнєвого дихання є не лише підготовчим етапом до постановки звуків, а й важливим напрямом комплексного розвитку мовлення, що сприяє гармонійному мовленнєвому та загальному розвитку дитини.
Маргарита СТОЯН, фахівець ІРЦ
