Кожна дитина розвивається у власному темпі. Проте іноді певні труднощі стають помітними не лише під час занять фізичними вправами, а й у повсякденному житті, коли дитині складно бігати, стрибати, утримувати рівновагу, координувати рухи, правильно сидіти, виконувати інструкції або самостійно здійснювати окремі побутові дії.
У таких випадках батьки можуть замислитися, чи є це віковою особливістю, чи дитині потрібна додаткова підтримка?
Адже не кожна невпевнена ходьба, падіння під час бігу чи труднощі з виконанням певної вправи свідчать про порушення розвитку. Деякі рухові навички формуються поступово, і те, що є нормальним для дворічної дитини, може бути незвичним для дитини старшого віку.
Тому батькам важливо орієнтуватися не лише на те, що дитина вміє або не вміє робити, а й на її вік, темп розвитку, якість виконання рухів та те, наскільки ці труднощі впливають на повсякденне життя.
Щоб краще зрозуміти особливості розвитку дитини, зменшити тривогу та отримати професійну консультацію, батьки можуть звернутися до інклюзивно-ресурсного центру (ІРЦ) для консультації або комплексної оцінки розвитку та освітніх потреб дитини.
Нижче наведено орієнтовні вікові рухові навички, які допоможуть батькам краще зрозуміти, які вміння зазвичай поступово формуються у дітей різного віку.
Орієнтовні рухові вміння дитини за віком
| Рухова навичка |
Орієнтовно коли формується |
| Самостійна ходьба |
Більшість дітей починають ходити самостійно приблизно у 10–16 місяців, середній вік – близько 12 місяців. |
| Ходьба та біг |
До 2 років дитина зазвичай уже ходить і бігає. У цьому віці біг ще може бути незграбним, із широкою постановкою ніг та недостатньо скоординованими рухами. |
| Стрибки двома ногами |
Близько 2–3 років з’являються перші впевнені стрибки. До 3 років дитина зазвичай може стрибати та виконувати прості рухи з кращою координацією. |
| Ходьба сходами |
У 2 роки дитина зазвичай може підніматися на кілька сходинок, спочатку приставляючи одну ногу до іншої, поступово формується чергування ніг. |
| Кидання та ловіння м’яча |
Кидання та удари по м’ячу з’являються вже у 2 роки, у 3–4 роки поступово вдосконалюються кидання, ловіння та удари по м’ячу. |
| Рівновага |
У 2–3 роки рівновага ще може бути нестійкою. У 3–4 роки дитина поступово краще утримує рівновагу, ходить, бігає, стрибає та виконує складніші рухові завдання. |
| Координація рухів |
Активно вдосконалюється протягом 3–5 років: рухи стають точнішими, плавнішими, дитина краще узгоджує рухи рук, ніг і тулуба. До 5 років рухова активність зазвичай стає значно більш скоординованою. |
| Орієнтування у схемі власного тіла |
Називання та показ окремих частин тіла формується поступово у 2–3 роки, більш усвідомлене використання знань про тіло та його частини продовжує розвиватися у дошкільному віці. |
| Самостійне одягання |
Навички формуються поступово. Спочатку дитині допомагають під час одягання, потім вона самостійно виконує окремі дії. До 5 років багато дітей уже можуть самостійно одягатися без допомоги. |
| Користування туалетом |
Формування контролю та навичок туалету відбувається індивідуально, переважно у 2–4 роки. Тут особливо важливо не встановлювати жорсткий віковий термін. |
| Правильна постава |
Положення тіла продовжує змінюватися в процесі росту. Важливо оцінювати стійкі ознаки: асиметрію, постійне сутулення, виражене відхилення хребта, неправильне положення стоп тощо. |
Водночас важливо пам’ятати, що вікові орієнтири не є діагностичними критеріями. Вони допомагають краще орієнтуватися у розвитку дитини, але не можуть бути підставою для самостійного встановлення порушень чи діагнозів. Кожна дитина розвивається у власному темпі, а формування окремих навичок може відбуватися поступово. Водночас знання основних вікових орієнтирів допомагає батькам краще розуміти розвиток дитини та своєчасно звертати увагу на стійкі труднощі.
Також варто проконсультуватися з фахівцем, якщо дитина швидко втомлюється під час фізичної активності, уникає рухливих ігор, має труднощі з пересуванням, координацією чи утриманням рівноваги або потребує значно більше часу й допомоги дорослого для виконання рухових завдань.
Важливо розуміти, що звернення до ІРЦ – це не привід для занепокоєння чи стигматизації дитини. Це можливість отримати професійну оцінку, краще зрозуміти її сильні сторони та труднощі, визначити необхідну підтримку й отримати рекомендації щодо створення сприятливих умов для розвитку та навчання.
Пам’ятайте:
Індивідуальний темп розвитку – це нормально. Водночас стійкі труднощі, які впливають на участь дитини у грі, навчанні, руховій активності чи повсякденному житті, не варто залишати без уваги.
Турбота про розвиток дитини – це уважне спостереження, своєчасна консультація та спільна робота батьків і фахівців, спрямовані на те, щоб дитина могла максимально реалізувати свої можливості.
