Вплив ігор з м’ячем на розвиток дитини!
У сучасних умовах особливого значення набуває проблема активізації рухової діяльності дітей. Одним із шляхів запобігання явищу гіподинамії є залучення і заохочення дітей різних вікових категорій до рухливих ігор з м’ячем, які цілком можливо проводити як на заняттях з ЛФК вчителем-реабілітологом, так і в домашніх умовах – батьками.
М’яч – зручна, динамічна іграшка, яка займає особливе місце у розвитку дій руки. Перші ігри з м’ячем безцінні за своєю значимістю для здоров’я, емоційної достатності, фізичного та інтелектуального розвитку маленької дитини. Протягом усього дитинства ігри з м’ячем ускладнюються і як би «ростуть» разом з дитиною, складаючи величезну радість дитинства і роблячи величезний вклад у їхній розвиток.
Граючи з м’ячем, дитина виконує багато різних рухів. Вона бере його в руки, носить, катає, кидає, ловить. Простіше кажучи, заняття з м’ячем можна назвати комплексними. Зараз вже всі батьки знають, що розвиток моторики рук, тобто різноманітних рухів пальців і кистей, нерозривно пов’язаний із функціональним розвитком мозку і безпосередньо впливає на розвиток мови. Також ігри з м’ячем розвивають м’язову силу, посилюють роботу найважливіших органів організму – легень, серця, покращують обмін речовин. Тому ігри з м’ячем не просто корисні, а необхідні кожній дитині з першого року життя. Чим вони різноманітніші, тим більше «рухових сигналів» надходить у мозок, тим інтенсивніше проходить накопичення інформації, а отже і активнішим стає інтелектуальний і фізичний розвиток дитини.
Спортивні ігри для дітей старшого дошкільного і шкільного віку надзвичайно важливі з багатьох причин: по-перше, діти вдосконалюють набуті рухові уміння і навички, розвивають у собі фізичні якості; по-друге, вони вчаться слухати і чути, виконувати команди, прислухатися до дій своїх партнерів по грі, узгоджувати свої дії з їхніми рухами. Саме в командних рухливих іграх народжується дружба і формується така важлива якість, як взаємодопомога.
Активні ігри з м’ячем розвивають орієнтування в просторі, регулюють силу і точність кидка, розвивають спритність, швидкість реакції; нормалізують емоційно-вольову сферу, що особливо важливо як для малорухливих, так і для гіперзбудливих дітей.
Ігри з м’ячем для дітей до 3 років
У дворічному віці можна запропонувати дитині скотити м’ячик з гори. Дітям подобаються такі вправи. Такий рух не вимагає особливих зусиль в штовханні м’яча. Потім можна показати катання м’ячика по вузькій доріжці або серед іграшок. Необхідно навчити малюка сильно і впевнено штовхати м’яч, не котити його в сторону. Особливо подобається діткам котити м’яч в сидячому положенні один одному, кидати його в кошик або забивати його в лунку.
Для трирічного малюка ще складно зловити м’яч, хоча треба пробувати. Спочатку можна взяти звичайний надувний м’яч невеликого розміру і кинути його дитині. Спочатку зловити, звичайно, ще не вдасться, але потім, спостерігаючи за тим, як це робить дорослий, дитина спробує ловити м’яч широко розставивши свої долоньки. Після неодноразових спроб малюк зловить м’яч руками і буде від цього в захваті. Також цікавою буде для малюка гра в футбол, навіть, якщо першим тренером буде мама.
Дитина від чотирьох до шести років.
Для дітей чотирьох років корисні гри у вигляді підкидання і лову м’яча.
Для п’ятирічних, м’яч можна кидати об землю або стіну, намагаючись відбити його без лову. Відбивати м’яч краще від асфальту або рівної поверхні. Від цього буде залежати успішне виконання даної вправи. Дитину захоплює обертання м’ячика навколо себе. Тут знадобиться м’яч з яскравим малюнком у вигляді геометричних фігур.
У шестирічному віці ігри з м’ячем ускладнюються. Дитина з легкістю прокатує м’ячі між різними предметами, котить і біжить за ним, підкидаючи вгору, б’є об поверхню, кидає на далекі відстані різними методами. Необхідно, щоб дитина виконувала рухи як правою, так і лівою рукою. Це важливо в профілактичних цілях правильної постави і для зміцнення рук. Такі ігри проводяться у вигляді сімейних змагань.
М’яч і семирічна дитина
У цьому віці діти дуже захоплені спортивними іграми. Необхідно познайомити дитину з такими іграми як футбол, баскетбол, теніс настільний і хокей на галявині. У сім років дитина вже може грати в такі ігри. Можна організувати невеликі команди з кількох людей і отримувати від гри задоволення.
Також дітям шкільного віку будуть цікаві такі ігри, як:
«Я знаю»: Вдаряє по м’ячу, відбиваючи його від землі або від асфальту. На кожен удар вимовляємо нове ім’я, повторюючи попередній. Наприклад:
Я знаю одну дівчинку Олену.
Я знаю двох дівчаток – Олену і Олю.
Я знаю трьох дівчаток – Олену, Олю і Віру.
Я знаю чотирьох дівчаток – Олену, Олю, Віру, Світлану…
Головне – не збитися з рахунку і правильно повторювати всю послідовність, не переплутуючи імена в їх порядку.
Якщо гравець збився – він передає м’яч наступному гравцеві. Якщо зміг жодного разу не збитися – то він переможець!
Аналогічно можна називати дерева, міста, квіти, овочі, фрукти, мінерали та інші назви.
«М’ячик догори»: Всі стоять в колі. Ведучий кидає м’яч догори зі словами: «М’ячик догори!». В цей час всі гравці розбігаються від ведучого як можна далі. Ведучий ловить свій м’яч і кричить в цей час: «Стій». Всі гравці повинні зупинитися і завмерти на місці. Завдання ведучого – кинути м’ячик і зачепити – ним одного з гравців. Якщо йому вдалося заплямувати гравця, то цей гравець стає ведучим в наступній грі. Якщо заплямувати гравця не вдалося, то водити знову доведеться цьому ж ведучому.
«Картопля»: Всі гравці стають у коло і перекидають один одному м’яч, відбиваючи його. Якщо хтось з гравців м’яч не відбив, він сідає навпочіпки в центр кола (так званий «котел»). Гра триває. Будь-який гравець може виручити тих, хто перебуває в «котлі». Для цього він, відбиваючи м’яч, намагається потрапити ним по тих, хто сидить в центрі кола. Той, кого торкнулися м’ячем, знову приймає участь у грі. Ті, хто сидять всередині кола намагаються зловити пролітаючий повз них м’яч. При цьому можна намагатися підстрибнути, тільки не встаючи в повний зріст. Якщо комусь із гравців це вдалося, то всі повертаються в гру, а гравець, що кидав м’яч, займає їхнє місце.
«Мисливець і звірі»: Серед гравців обирають одного «мисливця», решта дітей — «звірі», які тихенько домовляються, яких звірів вони зображатимуть (зайців, ведмедів, білочок та ін.). «Звірі» і «мисливець» стають на відстані 2–3 м. «Мисливець» тримає у руках невеликий гумовий м’яч. «Звірі» промовляють:
“Що за звірі? Відгадай! Здогадаєшся — стріляй!” — і зображають тих тварин, про які заздалегідь домовилися. Якщо «мисливець» не може відгадати, тоді обирають іншого. Коли «мисливець» здогадується, кого зображують, тоді відповідає. Якщо це йому вдалося, тоді «мисливець» «стріляє» у них (кидає м’яч). Завдання дітей — ухилитися від м’яча. Якщо «мисливець» ні в кого не влучив, тоді обирають іншого. Якщо влучив, то він отримує право на наступні спроби, поки він не промахнеться. Кращим уважається «мисливець», який влучив у більшу кількість «звірів».
«М’яч ведучому»: Діти об’єднуються у 4–5 груп, кожна утворює своє коло діаметром 4–5 м. У центрі кожного кола — ведучий із м’ячем. За сигналом ведучі по черзі кидають м’яч своїм гравцям, намагаючись не впустити його, отримують м’яч назад. Коли м’яч опиниться в усіх гравців кола (1–3 рази), ведучий піднімає його вгору. Перемагає команда, яка найменше разів утратила м’яч.
«Хто найвлучніший?»: Діти невеликою групою у 8–10 гравців утворюють коло, намальоване крейдою (кожна дитина тримає м’яч або торбинку з піском). У центрі стоїть кошик на відстані 2 м від дітей. За сигналом вчителя діти кидають предмети у кошик однією рукою знизу. Після того, як усі діти кинуть предмети, вони підходять до кошика, забирають по одному предмету і, повернувшись на місце, повторюють вправу другою рукою.
