Толерантність у стосунках з особами з ООП
Толерантність – це саме те, чого так не вистачає на сьогоднішній день нашому людству: терпіння один до одного, розуміння почуттів один одного, дружнього ставлення, адекватного сприйняття.
Прекрасно розуміючи, що кожна людина по-своєму різна, водночас, ми маємо розуміти що у нас є однакові риси та почуття. Кожна людина відчуває як радість, так і смуток, як біль, так і щастя. Тому, важливо бути терпимими один до одного, розуміти як один одного, так і те, що скільки людей, стільки і думок, почуттів.
Толерантне ставлення…ми щоденно чуємо про це поняття, всі з екранів намагаються його виховувати і підтримувати, але не кожен здатний проявляти його, особливо в незвичайних ситуаціях. Для цього необхідно докладати всіх зусиль, щоденно наполегливо працювати, щоб розвинути його в себе і людей довкола.
Встановлення толерантних відносин в суспільстві є важливим питанням, а формування толерантного ставлення до дітей з особливими освітніми потребами в закладах освіти є обов’язковим. Адже щорічно кількість дітей з особливими освітніми потребами стрімко зростає, і одним із основних завдання є їхня соціалізація в суспільстві. Але, разом з тим, як більшає кількість дітей на інклюзивному навчанні, частішають і випадки виникнення проблемних ситуацій щодо сприйняття цих дітей в соціумі.
Не варто забувати, що всі діти, незалежно від особливостей, мають почуття, вміють радіти та відчувати біль, Вони охоче йдуть до школи, мріють про свої досягнення та успіхи, мають бажання вчитися новому та мріяти.
Толерантність – це повага права бути самим собою, таким, яким ти є насправді.
Точною метою виховання толерантності має стати розуміння суспільством, що:
– Всі люди різні – не кращі, не гірші а просто різні;
– Потрібно сприймати всіх людей такими якими вони є, не намагаючись змінити в них те, що нам не подобається;
– Важливо цінувати кожну людину як особистість, поважати її думки, почуття, ідеї та вірування;
Завершуючи статтю, хочу наголосити на притчу про аксакала (голова роду, старійшина, поважний чоловік похилого віку у тюркских народів в Средній Азії та на Кавказі): “Помирає в одному з поселень старий аксакал. Прийшли до нього люди попрощатися, та й говорять: “Скажи нам, мудрий старий, як вдалось створити тобі такий лад у сім’ї, що всі сини і невістки жили разом у мирі і злагоді?” Не має сили вже говорити старому – подають йому папірець та олівець і він довго пише. Коли з рук старця випав папірець, то дуже здивувалися всі – там було 100 разів написано одне слово. 100 разів було написано слово «терпимість»”.
Практичний психолог
Жанна Єремія
