Поради батькам, вчителям, вихователям

Як розвивати мовлення дитини

1. Спілкуйтеся з дитиною якомога більше, коментуйте свої дії, детально розповідайте про предмети, які оточують його.
2. Збагачуйте словниковий запас малюка новими словами, пояснюючи їх.
3. Розмовляйте з дитиною повільно, грамотно і чітко, ні в якому разі не «сюсюкайте».
4. Спонукайте дитину до мовлення, ставлячи їй запитання, поступово ускладнюючи їх.
5. Коли малюк говорить, виправляйте його мовленнєві помилки тільки після того, як він закінчить фразу.
6. Багато читайте дитині, вчіть її переказувати, разом вчіть вірші, складати цікаві історії за картинками.
7. Процес розвитку мовлення стимулює дрібна моторика рук. Виконуйте вправи для пальчиків, малюйте олівцями і крейдою (не фломастерами), грайте в мозаїку.

Не забувайте хвалити дитину після кожного успіху.

Що таке норма?

Малюки починають оволодівати мовою з самого народження. Чуючи ласкавий мамин голос, вони вже у 2—3 місяці пробують відповісти «гулінням», у 5—6 місяців починають лепетати, а у 8—9 місяців вимовляють перші нескладні слова.

До кінця першого року життя здорова дитина чітко вимовляє звуки А, О, У, М, Н, П, Б, Д, Т, К. Словниковий запас – 15—20 слів.

В період з 1,5—2 років дитина починає розмовляти. З 1—2 років має знати від 100—300 слів і будувати нескладні фрази (мама, дай).

До 3-х років словниковий запас збільшується в 3—4 рази. Малюк знає назви предметів, охоче розповідає, де він був і що бачив. Вимовляє всі звуки, крім сонорних (л, р, р, р‘ і шиплячих ш, ж, ч).

На 4-ому році життя словниковий запас складає 1500-2000 слів. Дитина може переказати казку, описати враження з прогулянки. Не біда, якщо в цьому віці малюк плутає закінчення і ставить не правильно наголос.

В кінці 5-го року дитина повинна чітко вимовляти шиплячі і сонорні звуки; підбирати слова на заданий звук, впізнавати на слух звуки в слові.

Час звернутися до логопеда

Якщо вашій дитині важко спілкуватись зі своїми однолітками, і ви помітили, що її мова значно відстає від норми, зверніться за консультацією до логопеда. Виясніть, що стало причиною. Можливо, ви дуже мало спілкуєтесь з вашою дитиною, і вона просто не чує розмовної мови. Тоді негайно почніть більше спілкуватись з дитиною, читати казки, вірші, активно займатись малюванням і ліпленням. Підставою для відвідування логопеда є неправильна зимова звуків.

Свистячі«С», «З», «Ц» — малюк повинен чітко вимовляти до кінця 3-го року життя.

Шиплячі і сонорні «Ш», «Ж», «Ч» і «Л», «Р» – до кінця 5-го року життя.

Якщо ви помітили помилки і вас тривожить мова вашої дитини, зверніться до логопеда за консультацією і невідкладно.

Чим довше малюк буде картавити і шепелявити, тим міцніше закріпиться у нього неправильна вимова і тим важче буде в майбутньому виправити дефект.

Дихальні вправи

1. Тренування діафрагмального дихання (вправи проводяться лежачи на спині). Розслабитися, покласти одну руку на груди, другу — на живіт для контролю за рухами м’язів. На вдих передня частина живота піднімається, грудна клітка повинна бути максимально нерухома. Видих уповільнюється з вимовою глухих приголосних С, Ш. Передня стінка живота поступово втягується («М’ячик» то надувається, то «втягується»);
2. Виконуємо, сидячи на стільці прямо:
   а) вдих і видих через ніс;
   б) вдих через ніс, видих через рот;
   в) вдих через рот, видих через ніс;
   г) вдих глибокий у супроводженні рук у сторони, вгору, видих — у су¬проводженні рухів рук у початкове положення.
3. На видосі — довга вимова:
   а) звука М;
   б) голосних А, О, У, Е, И;
   в) складів, слів із вивченим звуком;
   г) рахунок до 5-ти, 10-ти і назад, таблиця множення;
   д) вимова на кожному видосі віршів, скоромовок.

Корекційні вправи для дітей з розладами зору:

1. Закрити, відкрити очі.
2. Не змінюючи положення голови, подивитись на стелю, вліво, вправо, на підлогу.
3. Не змінюючи положення голови, описати в повітрі коло, трикутник, квадрат, цифру 8.
4. Подивитись на ліве, праве плече.
5. Закрити очі по черзі, спочатку ліве, потім — праве око.

Вправи на розвиток рухливості артикуляційного апарату

За допомогою органів мовлення ми можемо промовляти різні звуки. Щоб дитині було легше сприймати назви цих органів та уявляти їхнє розташування, розкажіть їй казку про Веселого Язичка (розповідайте казку та показуйте рухи язичка, пропонуючи їх наслідувати).

Казка про Веселого Язичка

Жив собі Веселий Язичок. Жив він у своєму будиночку. А будиночок цей – рот. (Запитайте у дитини: «У тебе є язичок? А де він знаходиться? Правильно, в роті».) У кожному будиночку є дверцята. І в цього будиночка також є дверцята, і не одні. Перші дверцята — губи, другі дверцята — зуби. (Показуйте дитині.) І стеля в цьому будиночку є, вона називається піднебіння. («Підніми свій язичок угору, знайди стелю».) Коли ми мовчимо, і перші, і другі дверцята у будинку зазвичай зачинені, і Язичка не видно. («Подивись, як у мене закритий рот».) Язичок не завжди сидить у темному будиночку. Він то ви¬біжить із будиночка, то знову сховається у ньому. Ось Язичок висунув кінчик — подивитись, яка погода надворі. (Дитина повторює за дорослим і висовує кінчик язика.) Побачив, що світить сонечко, і вирішив вийти на двір, погріти спинку. (Висуньте язик, щоб дитина побачила спинку язика і також висунула язик.) Подивись, який широкий Язичок.

Раптом подув сильний вітер. Язичкові стало холодно, і він заховався у будиночок. (Показуйте це дитині, пропонуючи повторювати рухи.) Трохи поспавши, Язичок знову вийшов із будиночка. Вийшов, сидить на ґаночку. (Дорослий кладе широкий язик на нижню губу. Коли дитина буде наслідувати, треба стежити, щоб вона не підгинала нижню губу, не натягувала її на нижні зуби.) Сидить, дивиться навколо. Побачив, як кошеня п’є молоко, і собі став пити. (Показуйте, як п’є кошеня.) Потім побачив, як хлопчик поїв варення, забруднив верхню губу і став її облизувати. ї собі почав облизувати варення з губи. (Дорослий робить рухи широким язиком по верхній губі вгору-вниз. Нижня губа нерухома.) Такий уже допитливий Язичок!

Погуляв Язичок і стомився. Знову пішов додому і зачинив усі дверцята. Кожні дверцята у будиночку з двох половинок. Губи — це перші дверцята. Ось верхня губа, а ось нижня. (Показуйте дитині.) Вони теж багато чого вміють робити. Ось їм весело, і вони посміхаються. Коли вони сердяться, то витягуються у трубочку. (Покажіть, як губи посміхаються і сердяться.) Якщо губи трохи відкриються, покажуться другі дверцята — зуби. Ось верхні зуби, а ось нижні.

А зараз зачинімо всі дверцята, нехай Язичок трохи відпочине.